18 września 2008 o godz. 18:31

Сильвія (przekład na język ukraiński)

Zamieszczamy przekład opowiadania "Sylwia" na język ukraiński, jakiego dokonała znakomita tłumaczka Bożena Antoniak.

Я зіштовхнувся з нею у дверях, вона відразу привернула мою увагу, не була гарною, а саме на мій смак, трохи хлопчакуватий вигляд, задертий догори ніс, коротке попелясте волосся й ця пустотлива посмішка, ні, я не закохався в неї відразу, та щось примусило мене зняти куртку й накинути їй на плечі, вона виходила на мороз із переповненої кнайпи, розмовляючи по телефону; холодно, вимовив я, вона всміхнулася й говорила далі, а я делікатно відійшов, аби їй не заважати, зрештою це тривало недовго, вона віддала мені куртку, з якою я став у чергу до гардеробу; всередині грала гучна музика, популярний рок-бар десь на Мокотові, недалеко від гуртожитків, я угледів її, сиділа за столиком з подружкою, худенькою, з довгим кучерявим волоссям, в окулярах, вони потягували пиво, я підійшов і запитав, чи можна підсісти, вони не заперечували, не сказали, що хочуть залишитися на самоті, що їм треба обговорити свої бабські справи, нічого я не почув, та, з якою я щойно зіштовхнувся у дверях кивнула мені на вільне місце, я сів, замовив собі пиво й ще пиво для Сильвії, бо так вона назвалася та ще келишок «скаженого пса» для її подружки, Івони, бо вона попросила, наближалася північ, а може, було вже за північ, то був мій третій бар того дня, і я не був уже цілком тверезий, на певно не настільки, як мені б хотілося, я волів би, аби мої думки були не такі розкидані, а язик був менш балакучий, але так уже є, що ми завжди можемо сказати все гарно й так мудро, як того вимагає ситуація, тож я старався говорити мало, можна навіть сказати, що я був небалакучий, але не занадто, бо ж не міг я здатися занудою, але я не хотів, дуже не хотів, аби мене мали за такого, що знімає дівчат у барі, за чувака, який підсідає до першої-ліпшої дівулі й починає теревенити, хоч я й розумів, що те, що я говорю, на певне не таке мудре, як я б того хотів, та попри все говорив, власне, спочатку розпитував, вони вивчали психологію, перший курс, дві молоденькі дівчини, років по двадцять, як я встиг підрахувати, обидві дуже гарні, але я дивися лише на неї, на Сильвію, хотів очима їй сказати все те, чого сказати не міг, бо якби почав говорити, то це здалося би банальним, а я знав, що банальністю мені її не здобути, посмішку мала пустотливу, але очі розумні, вони були не з Варшави, жили в гуртожитку, я замовив ще одне пиво собі та джин з тоніком для Івони, бо вона попросила джин, дванадцять злотих він коштував, а моє пиво сім, Сильвія нічого не хотіла, ледь умочила губи в пиво, я захоплювався її посмішкою, хоча мені й не дуже подобалася встановлена нею дистанція, я волів би, аби ми розмовляли більш відверто, але вона говорила ще менше за мене, хоча алкоголь і не шумів їй у голові, зате Івона торохтіла без угаву, і навіть шкода, що не Івона мені подобалася, тобто ні, вона мені подобалася, але менше, вона була дуже зграбна й окуляри зовсім її не псували, вбрана була в коротку спідничку й чорні колготки, білу блузку, а Сильвія сиділа в джинсах, червоній блузці й чорній куртці, така хлопчакувата, але мені такі дівчата подобаються, про смаки не варто сперечатися, хоча я й знаю, що мій відрізняється від звичних, не люблю цицькатих блондинок, взагалі не  люблю цицькатих, мені до вподоби дрібні дівчатка, але в Сильвії мені подобалися ці великі, розумні темні очі й усмішка; я сфотографував її, більше не фотографуй, сказала вона, але я не послухався, бо хотів її увічнити, увічнити момент, коли я почувався щасливим, бо це радісно сидіти поруч із гарною дівчиною й пити з нею пиво, навіть якщо вона, власне кажучи, не п’є, лише обертає склянку в долонях, щойно зараз я звернув увагу на її довгі пальці, узяв її за руку, вона не заперечувала, лише знову всміхнулася, я багато віддав би, аби ця хвилина тривала вічно, але вона відразу забрала долоню з моїх долонь, не фотографуй мене, повторила, завтра передивишся фота й тобі стане сумно, що більше мене не побачиш, чому не побачу? – запитав я приголомшений, а вона знову всміхнулася, а я відчув себе підкореним і аж скрикнув, і аж підвівся з-за столика аби замовити біля стійки ще одне пиво собі й дрінк для Івони, бо вона попросила, а тоді знову сів і нічого не говорив, бо те, що я хотів би сказати, було б невідповідне, це виглядало б, ніби я її закадрюю в барі, за інших обставин це б мені не заважало, що поганого в тому, що кадриш дівчину в барі?, але то була виняткова ситуація, принаймні так мені здавалося, хоча випивши стільки пива я міг би сильніше піддатися магії моменту, магії її пустотливої усмішки і ледь задертого носика, я відірвав погляд від пива, почав базікати з веселою Івонкою, яка чимраз більше до мене клеїлася, але дивився в очі Сильвії, у ці великі карі очі, у яких я помітив веселість, але в яких не було ніжності, мало того, скажу, що в тих очах не було до мене співчуття, бо ж вона мусила відчувати в моєму собачому погляді відданість, ніколи раніше я такого не відчував, дівчина, з якою я випадково познайомився, зіштовхнувшись у дверях кнайпи, могла б стати моєю дружиною, я був ладен їй зразу ж освідчитися, але боявся, що це занадто банально, вона й так би не повірила в щирість такого освідчення, я б лише себе скомпрометував, але в моєму погляді вона мала б відчути все те, про що я не хотів говорити, що просилося мені на язик, хоча я й мовчав уперто, власне кажучи, не мовчав, базікав з Івонкою, але про найважливіше мовчав, не прошепотів: Сильвія, я кохаю тебе, хоч воно мені ледь з язика не злетіло, хоча я й дуже хотів їй це сказати, але тут, у барі, під гучну рок-музику, після десятого чи й одинадцятого пива мені здавалося це недоречним, якимсь гротескним, я відчував, що вона не сприйняла б серйозно такого освідчення від не дуже вже тверезого хлопця, може й зовсім нетверезого, тож я дивися, дивися з надією, а Івона тулилася до мене щораз міцніше, навіщо вона тулиться? думав я, якби все було, як завжди, я б радів, якби все було, як завжди, я б вийшов з того бару з Івоною, відвіз її до себе й трахнув, а тоді замовив би їй таксі й дав би гроші, аби мала чим заплатити за навчання, я б так і зробив, бо я завжди так роблю, як тільки трапиться нагода, але цього разу воно не було як завжди, бо Сильвія здавалася мені винятковою, вона причарувала мене якимись чарами, цією усмішкою, очима, що втікали від мене, бо вона не витримувала мого собачого погляду й відводила очі; не знаю, чи я закохався, цього мабуть сказати не можна, але я піддавався, чимраз більше піддавався чарам цієї випадкової дівчини, з якою зіштовхнувся у дверях, яку вкрив своєю курткою, до якої підсів за її мовчазної згоди, замовив ще пиво собі й ще один дрінк для Івони, то була нагода, щоб трохи відсунутися від цієї гарної дівчини в окулярах і сісти поруч з тією може не дуже гарною, але винятковою, єдиною, а може, все це мені лише здавалося? доходила вже сьома ранку, Сильвія усю ніч просиділа з однією склянкою пива, я запропонував, що відвезу її таксівкою, я собі дам раду, відповіла вона, Господи, я знаю, що вона дасть собі раду, такі завжди дають собі раду, але я хотів побути біля неї ще хоч трохи, а вона тим часом взяла подружку під руку й попрямувала до гардеробу, я тебе ще побачу? – спитав я, вона з усмішкою відказала, що ні, а ця посмішка найбільше завдавала болю, залиш хоч якусь надію, ні, номер телефону, ні, що-небудь, нічого; вона вийшла, я вибіг за ними, але там уже нікого не було. Більше я її ніколи не бачив.

2 komentarzy dla “Сильвія (przekład na język ukraiński)

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Pole komenatarz jest wymagane.

Zobacz ostatnie wpisy

14 listopada 2017 o godz. 23:38

Fynf und cfancyś

„Cały Zachód jest jak elektryczne wesołe miasteczko podłączone do prądu. Tak samo migające światełkami, bez względu na to, czy się weselisz, czy właśnie zdychasz w metrze”. ~Michał Witkowski

10 listopada 2017 o godz. 23:05

Udany eksperyment

20171110_213351-001

Wynik 0:0 w Warszawie w meczu z Urugwajem, ale mecz mógł się podobać. Dynamiczny, dużo akcji, dużo dalekich podań, jednocześnie efektywna gra obrony. Zagraliśmy w eksperymentalnym ustawieniu i z tak utytułowanym rywalem dawaliśmy sobie dobrze radę. Polska była w tym meczu lepsza, zwłaszcza w drugiej połowie stwarzaliśmy dużo sytuacji. Niestety, zabrakło skuteczności.

3 listopada 2017 o godz. 19:48

Nowe wydanie przewodnika po Albanii

albania light

W Wydawnictwie Pascal ukazało się nowe wydanie przewodnika po Albanii, którego jestem współautorem. Dwa poprzednie ukazały się: w 2013 roku w serii „Praktyczny Przewodnik” i w 2014 roku w serii „Przewodnik Ilustrowany”. Obecna edycja ukazała się w podręcznej, kieszonkowej, serii „Light”. Więcej informacji można znaleźć na stronie wydawnictwa Pascal: http://pascal.pl/albania-pascal-lajt,8,4814.html, ja tymczasem polecam zwiedzania Albanii, najbardziej niezwykłego zakątka Europy.

1 listopada 2017 o godz. 00:08

Kryzys w Hydrozagadce

SONY DSC

8 listopada w klubie Hydrozagadka (Warszawa, ul. 11 Listopada 25) zagra Kryzys, a wcześniej ID. Bilety: 25 zł w przedsprzedaży i 35 zł w dniu koncertu. Start – godz. 20.00.

31 października 2017 o godz. 19:35

Prowadź swój pług przez kości umarłych

„Najlepiej rozmawia się samemu ze sobą. Przynajmniej nie dochodzi do nieporozumień”. ~Olga Tokarczuk

26 października 2017 o godz. 00:53

Pierwsze urodziny Pogłosu

22712382_1889093428086292_4620225699089097730_o

26 października na Pierwszych urodzinach Pogłosu (Warszawa, ul. Burakowska 12) zagrają: The Stubs, Brudne Dzieci Sida i Bräinëater. Start – godz. 19.30, bilety – 20 zł.

18 października 2017 o godz. 18:21

Pijak

23195d99-62cf-4d42-8d0c-fb6cfc50e330

„Oczywiście piłem nie zawsze, właściwie to od niedawna zacząłem pić. Przedtem czułem wstręt do alkoholu, co najwyżej wypiłem kufel piwa, wino wydawało mi się kwaśne, a sam zapach wódki przyprawiał mnie o mdłości. Ale potem nadszedł czas, kiedy zaczęło mi się źle powodzić…” ~Hans Fallada.

8 października 2017 o godz. 20:39

Szampan na Narodowym

wc russia

Ostatni mecz w eliminacjach do Mistrzostw Świata w Rosji dostarczył kibicom sporo emocji. Błyskawicznie strzelona bramka Mączyńskiego, nieco przypadkowa, Zieliński strzelał niecelnie, ale stał tam Mączyński, nie patrzył, huknął, bramkarz mógł tylko patrzeć jak piłka wpada do siatki. Przez chwilę Czarnogóra próbowała podjąć równorzędną walkę, przeprowadzili trzy groźne akcje, ale w 17. minucie dostali drugi cios. Świetnie wypracował akcję Zieliński, wrzucił w pole karne Lewandowskiemu, a ten precyzyjnie podał do wbiegającego Grosickiego i 2:0.

8 października 2017 o godz. 13:55

W „Aqua Vitae” o książce „Irlandzka whiskey”

W numerze 5/2017 magazynu „Aqua Vitae” Bogumił Rychlak recenzuje najnowszą książkę Łukasza Gołębiewskiego pt. „Irlandzka whiskey”.

8 października 2017 o godz. 13:52

Irlandzka whiskey (2017)

cover_irish whiskey

Zamieszkujący tereny dzisiejszej Szkocji Piktowie malowali jeszcze na niebiesko ciała, kiedy Irlandczycy destylowali swój trunek. Po latach posuchy irlandzka whiskey wraca szturmem na światowe rynki. Obecnie jest najszybciej rosnącą kategorią alkoholi. Nowe destylarnie powstają każdego roku w każdym regionie wyspy. Książka jest pierwszym w języku polskim przewodnikiem po świecie irlandzkiej whiskey. Można ją wziąć ze sobą w podróż, mieć w kieszeni odwiedzając puby, słuchając takich pieśni jak „Whikey In The Jar” czy „Molly Malone”. Najpopularniejsze zespoły wykonujące irlandzki folk, to The Dubliners i The Pogues. Obydwie grupy mają własne whiskey! Książka przedstawia nie tylko whisky, lecz także zabytki i miejsca w Irlandii warte odwiedzenia, kiedy podróżujemy szlakiem starych i nowych destylarni.